чекаючи на тебе
зі страху
лоскоче
світанок над каабою
схожий на цукор
що сипе зі скроні
сторонні наглядачі
завжди за межами твого болю
якщо всі янголи
голі
мов зерна кави
маємо ознаку майбутнього
щастя
типова прикраса
що носять
індіанські племена
ще незавойовані
конкістадорами
та їх марами

захисти мене
Понтію братику
від самого себе
поки не стратили
поки не виправили
випарили душу
як подих зі спирту
змушують вмерти
Ісусе Христе сину божий
та наша мати
що тобі дати
що тобі вдіти
такі собі грати
Понтію братику
дай мені догратися
тіло видали
а сердце забули

дякую тобі Боже
за запах її волосся
за слова
що кажуть в темряві
все інше
технології
грьобані технології
віра маленька лялька
яку носять змалечку
вчора Ісуса замочили
сьогодні він живесенький
янголи в твітерах
та светрах
чом тобі не свято
алгоритм воскресіння
ніколи не буде змінено
щоб вороги не казали
кожна
фокус група
складається з кохання
все інше технології
кожного ранку
пишу тобі
в повідомленні
дай мені Боже
любий
в руки бездонні
того
що зрозуміти
ніколи не зможу

дехто вважає
що вода
то така істота
клипає очима
наче дитина
чи довжелезний потяг
я не сприймаю тебе
як щось
невід’ємне від себе
посмішка
одяг
душа
волосся
кожне море
має той берег
який заслуговує на те
чого не існує зовсім

світло змішується
зі світлом
як повітря з повітрям
якщо в соціальних мережах
підірвати бомбу
то можно відокремити цукор від меду
та Бога від його вподоби
ти кажеш
що в нас немає нічого спільного
крім бажання займатися сексом
вдень та вночі
чим ти приваблюєшь моїх демонів
янголів
та врачів
диво призводить до жахливих наслідків
ми припиняємо ходити на роботу
та купувати повітря
в супермаркеті
на розі берроуза та січових стрільців
нам достатньо бути поруч
щоб зрозуміти
що замружуючи очі
ми сповільнюємо хвилини
та видихаємо
холод
моя революція
безвідповідальна
наче велика дитина
що курить драп на даху обласної філармонії
в Естонії сонце ніколи не сідає за обрій
поки всі не повернуться до дому
втома
це сила твоїх обіймів
та глибина поцілунків
світло змішується зі світлом
щоб
бути завжди поруч
поки ти
тримаєш мене за руки

ніхто не повертається з того боку
тількі смски
короткі
мов зламані пензлі
тут все геть інше
передайте Йоко
що я сумую
як сумують за ніжністю
барабани Джона Бонема
залишенні на поштампті Лондона
така собі квітка
розчавлена вщент
рок-н-ролл пояснює все
крім найважливішого
чому не повертаються ті
кого любиш
більше
ніж перший альбом гурту Дорз
та книжку віршів
Томаса Стернза Еліота
поцуплену
в книжковій крамниці
в далекому дев’яносто шостому

в кожній частині
цього плаского світу
літо живе якимось своїм життям
можна дивитися
як пролітають літаки
незграбні
мов підлітки
після випускного
довго шукаєш
чого тобі не вистачає
кожна теорія потребує перевірки
та вдосконаленя
немає ніякого доказу
що ти існуєш
крапка в кінці речення
кругла
мов куля
на цьому пласкому папері світу
витягуєш руки
щоби нагодувати цих мовчазних китів
що утримують нас від божевілля
я знаю
на смак всі твої мости
лінії
коридори
долі
кожний янгол
тримає на павутинні дощу
маленьке море
в якому плаваєшь тільки ти
а все інше
тоне

скажу відверто
мені бракує
твого погляду
коли ти дивишся
на мене
мов читаєш книгу
ще не написану
але вже почату
так починається ранок
другого дня
так починається день
о другій ранку
скажу відверто
мені бракує
твого погляду
коли ти дивишся
на мене
мов читаєш книгу
ще не почату
але вже написану
так пишуть на запітнілому вікні
пальцями
те
що зникне через хвилину
скажу відверто
мені бракує
твого погляду
коли ти дивишся
на мене
мов читаєш книгу
якої не існує
зовсім
і не існувало
ніколи

розчиняючи у воді
ковток повітря
можеш засвідчити
що сенсу немає
залишати море в морі
розбуди мене
коли все закінчиться
казав мій маленький янгол
всевишньому
де ти є
моя терпка
солона
наче фарба
розфасована по спогадах
кожна наша мить вже продана
тими
хто стоїть на стрьомі
ми з тобою знайомі
тільки тому
що морю конче
необхідно жити
в твоєму оточенні
зачекай мене
я незабаром буду
тільки янголів відпущу на волю
правило друге
і єдине
не існує ніяких правил
коли кохаєш

я не знаю
що казати
коли тебе немає поруч
розмовляти з собою
не є виходом
із цього крихкого кола
давньогрецька трагедія
продовжує подих героя
коли світ замовкає
мов навіжений
необхідно бачити море
щоб зрозуміти
навіщо мені твоє мовчання
у сліпого Гомера
в навушниках
тільки свій голос
не тому що
душа потребує натхнення
а тому що
все інше
вже є
натхнення

якщо тобі не вистачає
космосу
кохання
чи розуміння
надійшли смс на короткий номер
чотири чотири чотири
усі чорні діри
дурні
мов закони вагання
чи земного тяжіння
ти остання надія
дозвонитися до північної Ірландії
та помовчати в цю безмежність
як мовчить океан
сховавши обличчя між твоїх грудей
для людей все інше лише ідея
час це частка мого всесвіту
коли ти поряд зі мною
я пишу тобі тільки одне слово
щоби нікто не зміг
зрозуміти
що ми робимо з «душой» та тілом
на кордоні
спокою
та
«покоя»
якщо тобі не вистачає мене
залишайся собою

дощ зупинився
й мене відпустило
як відпускає море
всіх
хто плаває в ньому
мій гріх в тому
що літо
вівсяне печиво
залишене на пляжі
чайки
спотворені бажанням
ніколи не відкриють
коробку
з солодкими спогадами
все інше
право
нічого не казати тобі
коли
ти остання

всі жінки схожі на міста
лабіринти
башти
сходинки
площі
дивишся крізь вікна як заливає дощем
дитячі гойдалки та перископи
що тобі цей світ
якщо море засинає під ранок
кожний підводний човен
мріє жити в твоїх долонях
місто це завжди
жовті квіти
на підвіконні
я хочу залишити тебе собі
як залишає поштар телеграму
«приїжджаю
мамо»
схожість нічого не варта
якщо не хоче ріка
перетинаючи місто
кожна тримає повітря
на кінчику язика
видихаючи смуток та відчай
я був закоханий
в хіповський фріско
в нічний байрес
в солодку малагу
в п’янку картахену
в солону одесу
в дакар
в медіну
лхасу
й тисячі інших міст
і тільки одне
тільки одне
ніколи не стане моїм
містом

якщо б все відбувалось насправді
ти ніколи б
не носила цю сукню
й гренландія була б лише острів
що плаває посеред океану
мимоволі розуміючи сутність
як воно буде
чи не буде
але це життя гольфстримове
таке крихке
та щільне
я приймаю всі твої натяки
мій ще неіснуючий Боже
якщо б все відбувалось насправді
ти ніколи б
не мала питання
й не знала б
що я з тобою

день народження волта вітмена
ми завжди святкуємо за містом
з шашликами
та червоним вином
такий собі сімбіоз
життя та поезії
коли замовчується важливе
а дрібнички висмикуються з пазлу
гроза завжди несподівана
навіть якщо
блимає з самого ранку
потім все падає ниць
як падають тибетьські монахи
зустрічая інопланетян
яскраві візерунки твого мокрого волосся
ти кажеш
що нічого не зрозуміла в останьому віршику
то така іграшка
дитяча
гра
де життя лише слово
поезія завжди має манипулятивний контекст
подивись йому в очі
там нічого немає
крім безодні
гімалайські ведмеді
родичи китів
як ламантіни родичи слонів
ми з тобою зв’язані поезією
та стільниковим зв’язком
що нас чекає
ніхто не знає
крім волта вітмена
та його сестри емілі дікенсон
та всіх святих
графоманів
що відправилися за нірваною
в країну морів та снів
кожного року ми святкуємо його день народження
з шашликами та віршами
для того
щоб він
був нашим янголом
там
де кохання не лише слово
але
й частка твого мовчання

немає нічого більш ілюзорного
ніж дощ
під час літньої спеки
тільки що було
немов у печі
де спалюють готівку
місцеві бандити
а за хвилину
вже приїхали
поліціянти
почалася стрілянина
всі бігають
хтось кричить
скло б’ється
музика за кадром
тут раптом
бац
все скінчилося
пішли титри
і ти виходиш з кінотеатру
а там
ще попередній сеанс не закінчився
й тут будда каже тобі
ваш білетік
маладой чєловєк

чекаєш
це означає «ждёшь»
«дождь»
и «пустые обещания»
чакри відкорковані
відкриті
наче аеробуса піхви
вжиті янголи ховаються в новобудовах***
«новостройки»
«койки»
«интерактивность поколения»
*** строгие родители заставляют детей пережёвывать свои слабости
(пер. з англійської)
близько гупають гармати**
бо ти те
що вбиваєш в собі
залишаючи
** биполярное расстройство
«автоматическое устройство»
тобі подобаються чоловіки
та красиві дівчата
ти така тендітна
наче адміністратор з чату
«чаще» дивись у прірву
«пропасть между правыми и левыми»
пастка на тарганів
та тих
що «ich bin forever»
частина мене хоче вчити французьку
частина
просто хоче
такі собі поцілунки
коли висмоктуєш душу
наче устриць
«на званом ужине»
у душманів
так і мова
бісексуальна
ніби ти
що приїхала до Берліну з Каніву
трахати всесвіт
своїми
«исканиями»

ты говоришь
«кышь сознание»
знание будущего не освобождает от ответственности
девственности
подсказывает гугл
самый знающий человек во вселенной
«просто так» ничего не случается
каждый выдох смонтирован прошлым
как в рекламе цейлонского чая
смонтированы облака и чайки
читающие мантры
с невидимого монитора
далай ламе ничего не стоит переписать сценарий
я не умею притворяться
и путаюсь в разговоре
потому что надо сначала потеряться
чтобы найти тебя
в этом неистребимом хаосе
из прозрачного воздуха
и чёрного моря

перебегая поле
по краю
не попади под поезд
мироздание хлипкое здание
строящееся на ожидании
как тебе помочь
если ты сам
не знаешь
что хочешь
я привязываюсь
опять привязываюсь
как собака к колышку
забитому у будки
во дворе многоэтажного дома
помнишь
какой огромной была луна
выползающая из маршрутки
шутки
сплошные шутки
что только не сделаешь
чтобы почувствовать себя любимым
твоё лицо
время от времени
ставит подножку улыбок
и ты падаешь от неожиданности
нежности
все дети похожи на своих родителей
кроме тех
кто сам по себе
выжил
и ты не знаешь теперь
что тебя привязывает к ней
куча ошибок
или бабочки
разговаривающие с тобой
однообразными смайликами
дней
и ночей

как у Бога за пазухой
ухо прикладывая
слышишь
как шумит время
переговариваясь с пространством
посредством изменения
отношения к жизни
ну что там опять случилось
спрашиваешь ты
причина всегда одна
глубина падения
одного человека в другом
ты когда нибудь видела
чтобы море
сопротивлялось себе
свет есть стремление к противоположному берегу
так и я
теперь спокоен
как никогда
даже если исчезнут все города
ты остаешься во мне
сейчас
что равносильно
всегда

прозрачный
как будто ещё ничего не изобрели
мир
ни линий
ни точек
ни запятых
под дых
бьётся
история
когда я смотрю на тебя
ещё ничего не понимая
из того
что случится
что будет открыто
ни Америк
ни Марса с его дождями
и морями
невидимыми
даже самим марсианам
что такое смысл существования
если всё только начинается
здесь и сейчас
как начинается расстояние
с чувства
что всё не случайно

кто сказал что нельзя плакать
покажите мне этого засранца
я всегда в детском саду
сидел на горшке
и плакал
представляя
что я пароход
отходящий от пристани
уходящий в плавание
Титаник отдыхает
каждый человек море
и столько усилий нужно приложить
чтобы не утонуть в нём
только коснуться
только
забыться
я разбил твой бокал
вот так скинул со стола
махнул
и вдребезги
разлетелось
хуяк
долго смотрел в окно
искал последний осколок
чтобы не пораниться
и всё не находил
и только теперь
через сто лет
почувствовал его
вот здесь
возле сердца
не вдохнуть
не выдохнуть
наверное
Будда сказал бы
ты дебил
Макс
зачем тебе всё это
наверное
я ответил бы ему
иди в жопу
сам такой
и всё повторилось бы опять
море
осколки
и корабли
уходящие в никуда
растворяющиеся в тумане
но всегда возвращающиеся
пусть
и под другими именами

кто-то крышует торговлю оружием
кто-то торговлю облаками
и снами
и только ты
открываешь все границы
для бесконечного понимания
всего
что может случиться
а может уже случилось с нами
знаешь
ничего никогда не снится
просто так
без оправдания
ожидания
каждое здание держится на причинах
быть чьим-то созданием

я твоя привычка
придумывать истории
одна другой страшнее
ну зачем так сгущать краски
смешивая мои стихотворения
красная шапочка
возвращаясь домой после ночной дискотеки
обязательно попадает в рай
даже если не хочет
драйв
детка
это когда начинаешь раздеваться за сто километров от моря
приближаясь к этой полоске
ещё не загорелой кожи
тоже мне история
всё
что может случиться
уже случилось с нами
твои волосы
словно звёздное небо
водопадом падающее на подоконник
я продолжаю сниться
даже когда мне не спится
в этом и состоит весь кайф
и таинство жизни
расслабься
забей
за буйки мы уже заплыли
дальше только вселенная
мягкая
как простынь
и лишь от нас зависит
доплывем ли мы до противоположного берега
или нас сожрут эти маленькие подводные лодки
капельки пота
плывущие по течению
всегда возвращаются на свой остров
море страха всегда когда-нибудь загоняют в танкеры
и отправляют в Китай
на бессрочное хранение
мне без тебя не выплыть
и тебе без меня не выплыть
и я кричу из соседней комнаты
выключи воду в ванной
мы уже заливаем соседей снизу
может у них тоже
сомнения

я столько раз называл твоё имя
на всех пропускных пунктах
туда и обратно
что можно написать книгу
которая
пусть и будет всё рассказывать слишком просто
зато каждый прочитавший поймёт
ты начиналась с первой страницы
и никогда не заканчивалась

каждое облако
катится в сторону
словно ворона
дорога
«вОрога»
не остановишь
блок постами
сами с усами
говорил Бен Ладен
ладно
начинаем отсчёт
обратного времени
остаётся две минуты
до часа икс
игрек вам
«и» краткое
сладкое всегда подают до обеда
чтобы не хотелось
хапнуть
больше
в Польше все деньги хранятся в Катыни
потому что власть
пАдкая
на всё
что
ныне
и присно
и во веки веков
для дураков

сны нужно рассказывать только лично
никаких телефонных разговоров
и писем
отправленных с птицами
на другую сторону мира
только волосы
губы
и звёзды
нарисованные на твоей ладони
кто-то тонет
а кто-то выплывает
море самое древнее существо на нашей планете
и мы только сны
передаваемые от одного лета к другому
словно ничего нет и не будет
кроме нас с тобой
и одного слова
которое
каждый молчит по-своему

абрикосы уже зацвели
сказал мне Будда
позвонив сегодня ночью
из Лхасы
разные слова запоминаются по-разному
так хорошо
слушать твой голос
пропущенный через пространство
так пропускает время
человека
через игольное ушко
душно
только если гроза наступает на пятки
включи мне песенку
чтобы стало понятно
что такое
весна
на твоём греческом
словно остров
молчании
я спрашиваю себя
обозначаешь ли ты то
что обозначаешь
вдыхая дурманящий аромат цветов
и ежевичного чая
каждый Будда для своего человека
что то большее
чем просто
часть вселенной
весной даже воздух можно не брать с собою
когда прощаешься

ОТВЕТЫ НА ВОПРОСЫ «ДВОЕТОЧИЯ»:

1. На каких языках вы пишете?

На русском и украинском.

2. Является ли один из них выученным или вы владеете и тем, и другим с детства?

И тем, и другим владею с детства, хотя украинский в среде того города, в котором я живу далеко не так развит, как русский.

3. Когда и при каких обстоятельствах вы начали писать на каждом из них?

Поначалу на русском, так как основной массив текстов прочитан на этом языке. Но когда в 2000-х украинская литература сделала скачок в своей экзистенциальной наполненности – вернее, появлении тем, интересных мне – я стал иногда писать и на украинском языке.

4. Что побудило вас писать на втором (третьем, четвертом…) языке?

Кроме вышесказанного, это возможность выхода на новые этажи мироощущения как такового.

5. Как происходит выбор языка в каждом конкретном случае?

Как такового выбора языка нет. Например, сейчас как раз происходит очередной этап писания стихов на украинском языке. Именно он начался после победы на выборах уже действующего президента Украины. Политика повлияла на выбор языка размышлений.

6. Отличается ли процесс письма на разных языках? Чувствуете ли вы себя другим человеком\поэтом, при переходе с языка на язык?

Конечно, все совершенно иное. Звуки, дыхание, смысловые параллели – все отличается.

7. Случается ли вам испытывать нехватку какого-то слова\понятия, существующего в том языке, на котором вы в данный момент не пишете?

Очень часто. Словарный багаж, увы, разный.

8. Меняется ли ваше отношение к какому-то явлению\понятию\предмету в зависимости от языка на котором вы о нем думаете\пишете?

По крайней мере, я начинаю мыслить по-другому. Язык влияет на мое отношение, как минимум, к самому себе. Одно и тоже слово меняет свой смысл, если мы говорим его по-разному.

9. Переводите ли вы сами себя с языка на язык? Если нет, то почему?

Нет, я понимаю и без перевода все свои стихи. Или, что тоже возможно, не понимаю одинаково.

10. Совмещаете ли вы разные языки в одном тексте?

Да, пару текстов я попытался так написать.

11. Есть ли авторы, чей опыт двуязычия вдохновляет вас?

Иисус Христос.

12. В какой степени культурное наследие каждого из ваших языков влияет на ваше письмо?

Достаточно сильно.