***

Что то спонтанно растёт
В огороде кладбища

Дождик непрестанно идёт
Заплаканная бабища

Её руки как паузы букв
Ветки как выстрелы буков

Букет из конфет
Чтоб вы передохли с**и

Так громко бабища молчит
Что трещат в небе звёзды 

Догорают сосиски вечного огня
И ложится спать у грядки

Морковь выросла в огороде
Так и хочет взорваться

Что то небо сырое
Оторванные ноги скучают без танцев

Что то ветер несёт
Известие о смерти

Что то вонью несёт
Трупы не тропы 

Они не расходятся
Мавзолеисто разлагаются

Что то спонтанно растёт
В огороде кладбища




***

ритмы пальцев дождя
похожего на снег
лёд случайных прохожих
похожих на статуи
неопределенные
снежистые поцелуи

осень очень зима
рыбки листьев все равно
проплывают бархатно мимо
где-то там под снегом чужой мечты
колосятся взглядом подснежники
горят сбитые в кучу листья
нет
трепетно собранные в блокнот букетов

синестезия на городской площади
органы чувств играют с котом
раз два три меня больше
не существует
раз два три меня больше
не найти




***

Зыбучие пески строптивых глазниц
Из пепла выпадают в руки улиц
Мимо ходят хороводят стучат пыхтят
Ритуальные солдаты виртуальных полей
Северной страны упавших серверов
Подоконные рамы сквозьнят
Зеркальные лица сквозят напрочь
Дубы и моря вместе с котом и русалкой не шелохнулись
Богатыри не всплыли на поверхность
Никто так и не напился колобок повесился
Поп причастился повеселился и бог повеселел
Могила в воздухе не погасла молоко не побелело
Руки не размякли страницы не перевернулись
Святые потцы не распознали няню и няня
Ушла в мусульманки да так и не вернулась
Рыбы сдохли люди отупели
Золотая рыбка красная икра
Выцвевшая шапочка от желтого снега
А также многие другие возможности
Существовать или нет предметом
Умирать или да об этом
Позже сейчас жизнь уже который месяц не пригодная к употреблению

Колобок колобок
Тебя родили чтобы сожрать




***

Твой первый снег 
Так и не написанный ненароком гекзаметром
На моей голой шее во время неосуществленного поцелуя
На нем следы устремленные вдаль
Переходящей из одной поры года в другую осени
Что они ищут там вдали
Где ноги молятся ботинкам
А мозоли тонкому некачественному пластырю
На непонятном нетрадиционном языке
Словно старый эллин вечно молодому Зевсу

Априори твой первый снег
Верю он ещё впереди случившись 
Будет нетелесно белым словно слово
В верлибре который впрочем
Не имеет литературного статуса
В отличии силлабо-тонической спермы букв впрочем
Это же твой первый снег
И никто другой не вправе решать каким он будет

Впрочем

В позе ребенка твой первый снег
Выпадет из провала свыше сюда в утробу
Воздуха мягкую диафрагму земли
Помнишь когда-то в детстве
Когда тебе доводилось быть соловьём
Играла тихая как гром минут музыка
Щипала за щёчки словно снежинки
Ложилась на потрескавшиеся губы
Сложно представить что с тех пор
Столько всего поменялось

Этот
Твой первый смех
Первый снег
Первая девочка мальчик квир
Радуга звезда луна солнце
Имя его лучей улыбок луж
Проходит столько лет
Какими только словами не называют
Зацинкованое настоящим ветра и  воздуха душное тесное прошлое




***

в л  унном лес
у я хоч
у у
мереть
австралопитеком




***

И просто так получается что ты не можешь больше без этого жить
Новый искусственный воздух




***

Знову уві сні
Приходиш у те місце
У якому ти вже був
Існував пересувався
Жуком, що дзижчить
Повз якого
Незмінно швидко пробігали люди
Безкоштовна доставка їжі
Не роздавіть не роздавіть
Але цієї ночі
Виходить
Ти вже не прийдеш до мене
Ти вже не будеш поряд
Такою звичайною людиною
Такою незвичайною людиною
Як і всі люди
Ближче ближче притуляйся
До узбіччя
Обережно
Як не звично бачити тебе жуком




***

Називай зимовим ім'ям
Зґвалтовану весну
Подивися їй у вічі
Там нічого немає

У відчинені дверцята ледве постукали
Ні ні звуки не брешуть
Брешуть очі
Закриєш їх і довкола нічого немає

І ти знову стоїш на початку
Чого невже чогось важливого
Невже книжки більше не брешуть
Ах так книжок тепер немає

Ні тобто їх немає абсолютно
Абсолютна темрява
Ані букви ані пропуску
Ані сторінки нічого немає

Чи варто розплющувати очі
Раптом і так нічого немає
Раптом з відкритими навстіж очима
Нічого немає

Що тепер робити
Яким зимовим ім'ям тепер називати
Без букв без сторінок без мови
Тобі зґвалтовану весну




***

Сльози між ребрами
Пристреліть повітря винесіть
Мізки розваліть
Fu*c такий дурний всесвіт
Адже вони не можуть знайти застосування для нього
Вбийте в мені цілий всесвіт
Я ночами цілую всесвіт
А він мене не цілує
Ґвалтує
В орендованому будинку дня
У передпокої ночі
Прийде ніч
Місяць місяць місяць
Темрява темрява темрява
І щось між ними
І знаєш може
Що між ними є ти
І кожна гарна дівчина з якою ми не схожі
І кожен гарний хлопчик з яким ми не схожі
Вірю колись
Вони також це все знали
Місяць місяць місяць
Темрява темрява темрява
Сльози між ребрами




***

Чекай не пливи
Утопися
Будь каменем

Набравши по вінця води
Будь каменем
Вивчи мову каміння

Розкажи мавкам
Про вигадане кохання
Подумай невидимою кам'яною головою

Куди тебе закине доля
Своїм язицьким велінням
Дім якого більше не буде

Люди яких більше не буде
Тіло якого більше не буде
(Тіло каменю жінки дитини?) 

Нічого більше не буде
Шкода ти не жінка а я не лесбійка
Шкода я не камінь а ти не берег ріки




***

Чим займається моє кохання
Обриває пелюстки нічних фіалок ранком.

Чим займається моє кохання
Фарбує брови кронам столітнього дерева

Чим займається моє кохання
Спить до полудня стилій осені

Чим займається моє кохання
Цілує в лісі промерзлих птахів

Чим займається моє кохання
Біжиться по нічних клубах

Що залишається мені робити
Крім того, як бігти

Крім того як випинати
Сон зі своїх нічних берегів

Крім того як не спати і не їсти
Крім того як класти голову

На уявні плечі
Крім того, як пити вітер

Крім того як самому не повірити
У таку просту як двічі по два

У таку тиху як шурхіт хвилин
Коли ми не поряд

У таку прекрасну як струмки
З садів Семіраміди

У таку тупу як ніж різких поглядів
Таку випадково обрану з багатьох

Нарочито вимовлену всіма мовами
Кохання-любов